Зубар Олександр Олексійович
Зубар Олександр Олексійович народився 28.07.1966 року в с.Бутове. Навчався у Бутівській школі. Закінчив профтехучилище за спеціальністю "Газоелектрозварник". Був одружений, мав двох дітей. Працював на Вторчерметі різьбярем по металу. Після звільнення почав самостійно обробляти земельні ділянки, де вирощував технічні та зернові культури.
У 2014 році вступив у Самооборону м.Старобільськ. Згодом Старобільська Самооборона приєдналася до батальону "Айдар". В 2015 році демобілізувався.
З початку повномасштабного вторгнення Олександр Олексійович добровільно став до лав тероборони Луганської області, служив у 111бригаді 119 батальону. Приймав участь у звільненні м.Щастя, м.Новоайдар та с.Золоте Луганської області.
3 липня 2022 року під час виконання бойового завдання у складі підрозділу ВЧ А7285 в районі населеного пункту Верхньокам'янське Донецької області, підірвавшись на фугасі, отримав опікові травми 45% тіла ІІ-ІІІ ступеня. Після довготривалого лікування 07.10.2022 року помер в опіковому відділенні Рівненської обласної лікарні.
Похований Герой в м.Рівне на Алеї Слави.
Православна церква України нагородила Героя медаллю "За жертовність і любов до України".
Олександр Олексійович був дуже гарним сім'янином, батьком, справжнім патріотом своєї держави.
